Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 914/600/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015у справі№ 914/600/15 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії"прозобов'язання вчинити дії,за участю представників сторінвід позивача:Озерна М.О. (довіреність від 02.11.2015 № б/н),від відповідача:Скрипчук Х.М. (довіреність від 30.10.2015 № НЮ-304),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії", з урахуванням уточнень, про зобов'язання відновити залізничну під'їзну колію, позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50/1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упору, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена у паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту "Львівтранспроект" (замовлення № 92038) від 1992 року, і належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2015 (суддя Березяк Н.Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/14 (колегія суддів: Кравчук Н.М. - головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) позовні вимоги частково задоволено. Зобов'язано Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" відновити залізничну під'їзну колію, позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50/1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упору, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська,14, характеристика якої зазначена у паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту "Львівтранспроект" (замовлення № 92038) від 1992 року, і належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест".

Рішення та постанову мотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами наявність у нього права власності на вказану залізничну під'їзну колію, зокрема, долучено до матеріалів справи технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд та договір купівлі-продажу даної колії. Відповідачем не надано суду доказів погодження демонтажу вказаної під'їзної колії.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/15, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/14, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ВАТ "Тернопільський облагропостач" (продавець) та ТзОВ "Західагроінвест" (покупець) 10.02.2009 укладено договір купівлі-продажу залізничної під'їзної колії, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в паспорті залізничної під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТО облагроснаба (замовлення № 92038).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з даними паспорту залізничної під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТО облагроснаба (замовлення № 92038), найменування колії і номер стрілки, від якої відходить колія до підприємства - колія 41А, відстань від місця перемикання до території підприємства - 335 м.

Судами встановлено, що у листопаді 2012 року позивач звернувся до начальника ВП "Тернопільська дистанція колії" про проведення огляду під'їзної колії № 2 ( вул. Поліська, 14) на предмет її використання під подачу вантажних вагонів для їх завантаження та розвантаження.

Під час огляду представниками позивача та ВП "Тернопільська дистанція колії" місцевості виявлено факт її демонтажу. З'ясувавши обставини демонтажу колії, позивачу стало відомо, що ВП "Тернопільська дистанція колії" 04.09.2012 надіслано листа ЗАТ "Агрокомбінат", який не є власником колії, про надання дозволу на демонтаж під'їзної колії № 2, у тому числі стрілочних переводів №№ 36, 11.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження права власності на вказану під'їзну колію позивачем долучено договір купівлі-продажу залізничної під'їзної колії від 10.02.2009, технічний паспорт (замовлення № 92038), масштабний план. Згідно з даними, що містяться у вказаних документах, найменування колії і номер стрілки, від якої відходить колія до підприємства - колія 41А, загальна відстань від місця перемикання до території підприємства - 335 м. На цьому шляху знаходяться три стрілочні переводи: № 10, № 36, № 11. Даний шлях складається із з'єднуючої колії, яка проходить від стрілки № 10 через стрілку № 36 до стрілки № 11 та становить 227,60 м. Навантаження-вивантаження - від стрілки № 11 до упору повна довжина шляху становить 299 м, з якої корисна -181 м. Навантаження-вивантаження - від стрілки № 11 до упору повна довжина шляху становить 219,40 м, з якої корисна -111 м.

Технічний паспорт залізничної під'їзної колії при станції Тернопіль Львівської залізниці, який складений станом на 1992 рік, є одним із належних доказів наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію, яка прилягає до шляху № 41А, стрілкою № 10, довжиною 335 м до території товариства, і належить ТзОВ "Західагроінвест".

Інвентарна картка не є документом, що підтверджує право власності на під'їзну колію, а лише фіксує дані внутрішньої перевірки виявлення фактичної наявності основних засобів, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємства (організації). Інвентарна картка не містить дати складання та не підписана уповноваженою особою. До матеріалів апеляційного провадження долучена інвентарна картка, яка містить підпис особи без вказівки на її посаду, розбіжності в даті складання.

Судами встановлено, що акт № 1 приймання-здачі від 23.11.1965, затверджений гербовими печатками Тернопільського обласного об'єднання "Сільгосптехніки" свідчить, що залізнична під'їзна колія збудована господарським способом на території облбази "Сільгосптехніки" за проектом і кошторисом обласного об'єднання "Сільгосптехніки", прийнята в експлуатацію комісією за участю представників залізниці та власника колії.

Договір купівлі-продажу від 10.02.2009 не є нікчемним.

Нормативними актами не визначено порядку реєстрації залізничних під'їзних колій об'єктів нерухомого майна. Не надано доказів такої реєстрації і на залізничні колії, що належать відповідачу.

Наказ начальника ДТГО "Львівська залізниця" № 432/Н від 18.05.2011 підтверджує зняття та зберігання верхньої будови вказаної колії.

Суди дійшли до передчасного висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 64 статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, до залізничних, під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємства у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України, до рухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Національному стандарті № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442 визначено, що споруди - це земельні поліпшення, що належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2), тому залізнична під'їзна колія належить до споруд.

Згідно з методичними рекомендаціями щодо визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 600/5, які діяли на момент укладання договору купівлі-продажу під'їзної колії від 10.02.2009, основними ознаками нерухомої речі є те, що ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі; переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення - ці ознаки необхідно розглядати у сукупності (пункт 1.1).

Пунктом 1.3. методичних рекомендацій визначено, що під'їзні залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування відповідно до статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", є нерухомим майном, тому має здійснюватися їх державна реєстрація права власності. Аналогічні рекомендації надані Міністерством юстиції України в методичних рекомендаціях, затверджених наказом Міністертва юстиції України від 07.04.2014 № 599/5 чинних на час прийняття судами судових рішень у справі.

Згідно з пунктом 3 інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 507, під'їзні колії - колії, призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій, установ, зв'язані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і належать залізниці чи підприємству, організації, установі.

Відповідно до пункту 5.1 інструкції, на двоколійних перегонах як з одностороннім, так і з двостороннім автоблокуванням по кожній колії, рух парних поїздів здійснюється по одній, непарних по другій головній колії, кожна з яких є правильною для поїздів даного напрямку. Вказані акти свідчать, що під'їзна колія розташована на земельній ділянці та має цільовим призначенням рух по ній до певного місця залізничних транспортних засобів для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів. Під'їзна колія безпосередньо та невід'ємно пов'язана із земельною ділянкою на які вона знаходиться, оскільки слугує опорою залізничним транспортним засобам для руху по певній земельній ділянці, території та під'їзду для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів. Цінність під'їзної колії полягає в тому, що вона є засобом, за допомогою якого залізничні транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів. Відокремлення під'їзної колії від земельної ділянки, на якій вона знаходиться, призведе до неможливості залізничних транспортних засобів під'їжджати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів, перетворить її у певну кількість окремих рейок та шпал, внаслідок чого вона втратить своє цільове призначення та не зможе вважатись залізничною колією.

Судами надано неналежну правову оцінку щодо предмета договору купівлі-продажу від 10.02.2009.

Судами не встановлено: ким і скільки (кількість) колій будувалось за вказаною адресою, які колії отримав у власність позивач; чи був: акт введення в експлуатацію вказаної залізничної під'їзної колії, встановлений залізницею Порядок її обслуговування як під'їзної колії; чи демонтована колія, позначена номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50/1/11 та колія під номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упору, станції Тернопіль, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14; чи існували колії, які просить відновити позивач на станції Тернопіль, відповідно до технічно-розпорядчого акта станції Тернопіль, затвердженого вказівкою заступника начальника залізниці з перевезень-начальника служби перевезень від 28.09.2007 № 124; протяжність вказаної колії, яку просить відновити позивач, складає 335 м, що встановлено судом апеляційної інстанції чи 471 м, що встановлено судом першої інстанції.

Апеляційним судом не надано правової оцінки витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності на об'єкт "Верхня будова під'їзної колії № 2 облбази СГТ ст. Тернопіль", інвентарний № 020124612, списаного на підставі наказу ДТГО "Львівська залізниця" від 23.07.2014 № 519/Н; листу голови Фонду державного майна України від 05.06.2015 № 10-15-10298, відповідно до яких в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності станом на 01.07.2014 (до списання залізницею верхньої будови під'їзної колії № 2) обліковувалося окреме нерухоме державне майно за інвентарним № 020124612 ВП "Тернопільська дистанція колії", яке перебувало на балансі залізниці (залишкова вартість 5,2 тис.грн.).

Згідно з правовими висновками, зазначеними у постановах Вищого господарського суду України у справах № 38/254-05 від 14.06.2006, № 15-9/221-06-6235 від 12.07.2010, № 45/64пд від 07.03.2007, № 16/64 від 12.09.2006, у аналогічних правовідносинах, залізнична під'їзна колія, розташована на певній земельній ділянці, є нерухомим майном, оскільки її відокремлення та переміщення призведе до її знецінення та зміни призначення (бути засобом за допомогою якого залізничні транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів).

Судами не взято до уваги, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2014 у справі № 921/1025/14-г/6, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" до Тернопільської міської ради, третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.03.2002; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.2002, укладений між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28.03.2002 вчинено запис № 476; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" передати Тернопільській міській раді земельну ділянку, загальною площею 4,385240 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, яка орендувалась за договором оренди земельної ділянки від 11.03.2002 АЕР № 602514, укладеним між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою.

Судами не взято до уваги підстави для задоволення позовних вимог у справі № 921/1025/14-г/6, обмеження щодо користування вказаною земельною ділянкою орендарем.

Таким чином, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується процесуальним та матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.

Суду першої інстанції необхідно встановити чи є: докази державної реєстрації та нотаріального посвідчення права власності ВАТ "Тернопільський облагропостач" (продавець) на вказане майно на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009, докази державної реєстрації та нотаріального посвідчення права власності ТОВ "Західагроінвест" на вказане нерухоме майно на час звернення позивача з позовом у даній справі; рішення суду, яким визнано договір від 10.02.22009 дійсним; докази виникнення у позивача права власності на вказане майно; порушення залізницею законних прав позивача на вказане майно.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/15 Господарського суду Львівської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/15 Господарського суду Львівської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.